Начало марта. По утрам асфальт пока ещё покрывает тонкая корка льда. Очень скользко. И только к обеду солнце набирает силу, лёд оттаивает, и уже можно ходить быстрее, не боясь упасть, наступая на чёрные проталины. Небольшой и ухоженный городской парк, скорее просторный сквер, с множеством красивых скамеечек и беседок.
Молодые мамы с колясками и бабушки-пенсионерки спешат подставить свои утомлённые жизнью лица первым весенним лучам. Воздух чистый и бодрящий, настроение весеннее, приподнятое.
В самом центре сквера стоит пожилой мужчина, пожалуй, лет восьмидесяти. Его возраст предательски выдают полусогнутые колени, мясистый нос и уши, металлические зубы, которые он, не стесняясь, показывает в открытой улыбке стоящей напротив женщине без возраста довольно странного вида. Куртка её почему-то нараспашку, шапка слегка сбилась на бок, на ногах стоптанные ботинки. Но щёки раскраснелись, в глазах весёлый огонёк. Она немного на подпитии, но это не мешает её красноречию.
- И желаю я вам, дорогой мой, только счастья… Чтоб вы всегда процветали… Были весёлым и радостным… Вы хороший и добрый, вы просто настоящий мужчина…
Поток её радостного красноречия прерывается громким кашлем старика, он смеётся, и откашливаясь, громко на весь сквер говорит ей ответный комплемент: « Не будешь пить, дорогая, так будешь как я, молодая!»
Она обиженно пожимает плечами, механически застёгивает куртку, и, слегка махнув ему рукой, удаляется.
Дед, довольный своей прогулкой и лёгким флиртом на свежем воздухе, кряхтя и что-то бормоча себе под нос, присаживается на скамейку и разворачивает свои колени в сторону пригревающего солнца. Оттепель…
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Проза : Студентки - Таисия Кобелева У новелі «Студентки» образ Єви-Ніколь і її брата Джеймса, як іноземців, я вибрала не просто так. Кожна людина, стаючи християнином, отримує від Бога якесь завдання, щоб виконати Його план спасіння людства. Іноді людина виконує це завдання далеко віл свого дому. Ніколь не вважала це місто своїм домом назавжди, вони з братом постійно чекали можливості повернутись на Батьківщину. Так само кожен християнин вважає Землю своїм тимчасовим домом. Тут він виконує Божий задум для нього, адже всі люди народились не просто так.\\r\\n В образі Джеймса показаний той старший брат, про якого мріє кожен. Джеймс опікується своєю сестрою і докладає до її навчання чималих зусиль. Він став опорою своїй молодшій сестрі, яка сама б не вижила в чужій країні і чужому місті.\\r\\n Коли Єва познайомила Лізу, а Джеймс Олега, з Богом, вони виконали своє завдання тут і могли повернутись додому.\\r\\n Ліза і Настя на початку твору – символи дівчат, які вважають, що усім для повного щастя, не вистачає бойфренда. Тому вони більше ніяк не могли пояснити веселий настрій своєї сусідки.\\r\\n Ліза – людина, яка шукає сенс свого життя, шукає наполегливо. Будучи на дні відчаю, вона спочатку піддається йому і кидається на Єву з ножем, потім кидає її під машину. Злякавшись свого вчинку, дівчина трішки бере свої відчуття під контроль і зривається на Насті. На самому дні відчаю Бог подав їй свою Руку через пісню, яку вона почула через відкриті вікна Дому Молитви. Там лунала пісня Олександра Бейдика «Отпусти».\\r\\n Настя – образ впертих людей, яким не жаль нікого, крім себе. Однак в кінці твору вона теж приходить до Бога.\\r\\n
